Улаштування фундаментів

Несучою й основною частиною конструкції будівлі, його опорою є фундамент.
Вибір типу фундаменту залежить від особливостей будівлі, його поверховості,грунту. Фундаменти можна поділити зха такими типами:

Для легких будівель використовуються стовпчасті фундаменти. Це недорогі конструкції, відносно прості в установці.

Та є ряд недоліків, що обмежує їх застосування. Так, при рухомому грунті в горизонтальній площині, використання фундаментів стовпчатого типу  можливе лише з дооснащенням залізобетонними ростверком, який буде гасити бічний зсув. Не бажене використання їх для спорудження будинків з важкими конструкціями на слабонесущих грунтах. Є свої особливості при організації цоколя, якщо при фундаментах стрічкового типу, цоколь є продовженням і виходить сам собою, то заповнення проміжків між стрічкою, землею і стовпами в стовпчастих фундаменті досить трудомісткий процес.

Стовпчастий фундамент є найбільш економним у порівнянні з фундаментом стрічкового типу ( в 1,5-2 рази дешевше ) і звичайно, менш трудомістким. При будівлі фундаменту, стовпи розміщуються на відстані 1,2-2,5м в місцях найбільших завантажень: по кутах, під простінками, під опорами важких прогонів, на перетині стін.  Зверху встановлених стовпів укладаються об”язувальні балки, в разі якщо відстань між окремими стовпчастими фундаментами перевищує 2,5-3м потрібно застосувати залізобетонні або металеві рандбалки. Перетин стовпа вибирається виходячи з матеріалу їх виготовлення, і має становити не меше 400мм для бетону, полубетона і буту-плитняку, 600мм – для кладки з природного каменю, 380 мм- для цегляної кладки вище рівня землі, і не менше 250мм для фундаментів із забірочною перев”язкою.

Перевагою стовпчастих фундаментів можна назвати – просоту побудови і порівняно невисоку вартість. Недоліками ж можна вказати низьку стійкість у грунтах, рухомій та горизонтальній площині, обмежину придатність при зведенні великовагових будівель на слабонесущих грунтах і також складності із будівництвом цоколя.

Для будинків із масивними стінами і перекриттями з каменю, цегли або бетону застосовується стрічкові фундаменти - монолітні або збірні, які закладаютьсяпід зовнішні та внутрішні капітальні стіни будинку.

Стрічкові фундаменти ідеальні для зведення великовагових будинків зі стінами з каменю, цегли або ж бетону, і підводяться під капітальні стіни і всі зовнішні. Вимоги наявність гаража під будинком, теплого підпілля або підвалу, визначають вибір на користь стрічкового типу. Однак стрічковий фундамент більш трудомісткий, ніж стовпчастий, його споруда передбачає великий обсяг матеріалів, маштабні земляні роботи. Але, завдяки простоті технології зведення стрічкового фундаменту, незважаючи на всі вказані недоліки, цей тип все таки здобув широке застосування.

Фундаменти стрічкового типу підрозділяються на збірні і монолітні.  Процес побудови стрічкового монолітного фундаменту починається з підлоги дурев”яної опалубки, арматури і установки теплоізоляційних листів між ними на дні викопаного котлавану, потім проміжок між стінками опалубки заливається бетоном. У цей період можна заощадити на обігріві будинку, шляхом додавання у фундамент утеплювача – пінопласту, керамзиту або мінераволатних плити.

Стрічкові фундаменти збірного виду будуються з готових Фото - Улаштування фундаментів бетонних або залізобетонних фундаментів. Перевагами ж стічкових фундаментів є висока міцність, надійність, у випадку монолітного виконання – можливість підведення під будівлі різних форм,  при використанні ж збірних фундаментів відзначаються малі терміни побудови і простота роботи. Недолікоми ж стрічкових фундаментів є великий обсяг земляних робіт і робіт по заливці опалубки і як наслідок збільшення термінів будівництва, також ці фундаменти масивні, порівняно дорогі і вимагають значних трудовитрат. При використанні стандартних залізобетонних блоків фундаменти до того ж в місцях з”єднань водопроникність, і менш практичні з цієї причини, а також важко застосовані для будинків, складної архітектурної форми.

 

Плитні фундаменти оптимальні в разі близького залягання грунтових вод. Конструкція являє собою монолітну або гратчасту плиту під всією поверхнею майбутньої будівлі. Фото - Улаштування фундаментів

Споруджуються такі фундаменти із залізобетонних балок, покладених наперехресті жорстко забитих на стиках, або ж з монолітного залізобетону, по зовнішньому вигляду плитний фундамент виглядає як гратчаста або ж суцільна плита. Плитні фундаменти з перехресних балок монолітного залізобетону використовуються для споруди будівель на сильно стисливих грунтах, таких як злежані звалища, піщані подушки, пучіністі грунти, такий фундамент має підвищену просторову жорсткість і його часто називають плаваючим. Зведення плитного фундаменту – ресурсномісткий процес, тому використовується для побудови великих за площею споруд з високим цоколем. Найчастіше сама плита фундаменту в невеликих спорудах як гаражі та лазні використовується як стань. У більш грунтовних будівлях, таких як житлові будинки плитний фундамент використовують з перехресно покладених армованих стрічок або ребристих плит. Фундаменти плитного типу  мають хорошу стійкість на рухливих і просадочних грунтах.  Недоліком же ж є вища ціна через велику ресурсоємкість.

Фундамент палі складається з паль, об’єднаних бетонною плитою або балкою. Він використовуються при будівництві масивних, важких будівель на слабких грунтах. При використанні під важкими будівлями пальвого фундаменту, навантаження припадає на більш глибокі шари грунту, що мають велику щільність.

Для побудови розглянутого типу фундаменту використовуються палі, виготовленні з різних матеріалів, наприклад, з бетону та залізобетону, з дерева, сталі, використовуються і комбіновані палі. Палі можуть встановлюватися в грунт вже готовими, в цьому випадку – це забивні палі, або ж палі створюються у пробурених каналах у грунті – набивні. Якщо щільні шари грунту знаходяться на великій глибині, застосовуються так звані висячі палі, їх опір навантаження будівлі обумовлено сукупним опором сили тертя грунту під гострим кінцем палі і бічних поверхонь. У разі якщо, палі встановлюються на міцний грунт – мова йде про палі-стійки.

При виборі матеріалу паль потрібно враховувати вологість грунту, якщо грунт сирий дерев”яні палі не підійдуть, хоча це найдешевший варіант, але такі палі швидко згниють. За таких умов краще вибрати більш дорогі залізобетонні палі, термін їх служби набагато довше і додатково до всього цей вид паль витримує великі навантаження.

Основні переваги пальового фундаменту це:

-економічність – при використанні пальового фундаменту ресурсомісткість знижується на 25-40%;

-мають велику усадку;

-невисокі трудовитрати, що обумовлюють відсутність великих обсягів земляних робіт;

-ефективно застосовується на слабких грунтах при  зведенні важких будівель.

Фото - Улаштування фундаментів

В якості ж недоліків – потреба в спецільній техніці при споруді фундаменту палі.